Наш телефон: 097 169 49 67
 

Риба без голови.

Понад чотири місяці Держрибагентство України існує  без Голови. Натепер його обов’язки виконує  перший заступник Олег Бездуганов, який, у відповідності до рішення Кабінету Міністрів, сам проходить випробувальний термін. Схоже, чергове серйозне випробування доведеться витримати рибній галузі України, яку нещодавно приєднали до Міністерства енергетики та екології. Цим кроком держава красномовно продемонструвала своє ставлення до рибної галузі. Дивне рішення, але показове!

Про ці та інші дивні речі, пов’язані з національним рибним господарством, йдеться в інтерв’ю виконавчого директора асоціації «Українська аквакультурна спільнота» Юрія Яременка порталуPromPolitInform

Юрію Федоровичу, як би ви охарактеризували сьогоднішній стан справ у рибній галузі України? Що непокоїть наших рибників?

– Рибна галузь України справді знаходиться в занепаді. Такий вид аграрного бізнесу, як рибництво, взагалі ігнорується.

За часів незалежності, наприклад, кількість садкових ліній для вирощування риби скоротилася на 90%. Якщо у 91-му році минулого століття українці вживали близько 24 кг риби на душу, то минулого року, за даними представництва ФАО ООН в Україні, лише 8. За 6 місяців минулого року в Україні видобуто лише 30,3 тис. тон водних біоресурсів, при цьому за цей же період імпортовано понад 150 тис тон.

Наша ж країна має найбільший природний потенціал у Європі з вирощування рибної продукції, але на сьогодні в Україні вирощують лише 30 кг риби на гектар водної поверхні. В той же час цей показник у Польщі складає 60 кг, а в Угорщині – 150 кг.

Корінь проблеми полягає у тому, що керівництво держави вперто не бажає помічати величезний потенціал, який має вітчизняне рибництво. У зв’язку з цим виникає питання: а чи можемо ми розраховувати на системну роботу, а головне – ефективний розвиток справи, якщо вже понад чотири місяці Держрибагентсво України знаходиться без Голови. Якщо ж у рибгосподарства країни немає Голови, то й навіть  думати про наведення в ньому ладу нікому. Це перше.

Друге. За римським прислів’ям, «армія віслюків під керівництвом льва сильніша за армію левів під керівництвом віслюка». Це я не про конкретні особистості, а про рівень відповідальності, організації та організованості. Керівництво завжди визначає стратегію і тактику, контролює всі процеси.

І третє. Нас, рибників, дуже здивувало й обурило рішення приєднати Держрибагентсво України до Міністерства енергетики та екології, що є яскравим свідченням ставлення держави до рибної галузі.  Таке безглузде рішення, тим паче в умовах війни, можна розглядати не інакше, як підрив економічної спроможності держави. І, що важливо, чиновники, які це затіяли, мають відповідати по закону. Такі горе-експерименти не роблять нашу країну сильнішою!

Чого, на ваш погляд, сьогодні потребує рибна галузь?

– Перш за все, підтримки держави. Пригадайте ситуацію з бджільництвом. Ще 10 років тому ніхто й не чув, як гудуть українські бджоли, окрім поодиноких бідних бджолярів. До того часу, поки до влади в Україні не прийшов маловідомий пасічник. І тоді трапилося справжнє диво – сьогодні по експорту продуктів бджільництва наша країна займає провідне місце у світі!

Це я знову про професіоналів, фахівців. Про справжніх господарів. І, звичайно, про державну підтримку. Оскільки мають бути визначені пріоритети, стратегія. Згадаймо лише про те, що у свій час рибна галузь України була однією з найпотужніших на теренах колишнього Радянського Союзу.

Частину функцій в галузі, як у цивілізованих країнах, можна передати  громадським об’єднанням – галузевим Асоціаціям. Це мають бути потужні, прозорі та фінансово незалежні структури, які розподіляють квоти на вилов гідробіонтів, фінансують селекційні дослідження, програми з відтворення, здають в оренду гідроспоруди та роблять багато інших корисних для галузі речей.

Не будемо далеко ходити за прикладом.  Візьмемо наших сусідів по чорноморському регіону –Туреччина, Грузія, Азербайджан, Вірменія. За підтримки держави там рибництво розвивається стрімкими темпами.

Ви можете більш детально розповісти, наприклад,  про досвід Туреччини, торгові й економічні стосунки з якою у нас зміцнюються.

– Звичайно. Успіхі сусідів приємно вражають. Так, за 2019 рік рибна галузь Туреччини дала 350 000 тон риби, хоча два роки тому було лише 270 000 тон. Прибуток від експорту риби минулого року склав 1 мільярд євро! Вирощують там в основному сибас, дорадо та форель. Вирощування форелі у Чорному морі інтенсивно розвивається в останні роки. Обсяг промислу в 2019 році склав 314 000 тон.

За словами міністра сільського господарства Туреччини, у них розроблено програму розвитку рибної галузі  країни на три роки, якою передбачено збільшення до 2023 року обсягів аквакультури до 600 000 тон та збільшення експортної виручки до 2 мільярдів євро.

Також спланована фінансова підтримка фермерів від держави (за кожний кілограм вирощеного лосося, наприклад, сплачують 1,5 ліри), а також збільшення вдвічі кредитів по кожній заявці фермера на кредитування (до 10 мільйонів лір).

Крім того, передбачене виділення нових ділянок для вирощування риби в морях і водосховищах.

Ще одна важлива деталь. Для збільшення внутрішнього споживання при продажі риби ПДВ знижується з 8% до 1%.

Цікавим, думаю, є й той факт, що на державному рівні ще у 2012 році була прийнята комплексна програма розвитку рибної галузі. Щоби визначити пріоритети, де і що треба змінити, кого і як підтримати, опитали 7 000 суб’єктів. На формування самої програми витратили всього 83 дні.

Ось вам і відповідь. Можна тільки позаздрити такій увазі керівництва Туреччини до рибників. За бажання, не важко було б цей досвід перейняти на озброєння. Але у нас чомусь  з цим не поспішають.

Всім відомий вислів: риба гниє з голови. Наскільки це стосується нас і як, на вашу думку, можна виправити ситуацію?

– Певним чином цей вислів характеризує стиль діяльності керівництва держави. Адже люба реформа, добра справа має починатися з голови. Не відкрию таємниці, якщо скажу, що рибна галузь України, крім унікальних водних ресурсів, має ще й потужний пласт висококласних та досвідчених фахівців, які працюють в усіх ланках галузі – від Держрибагентства до звичайного рибного господарства. Але чомусь на керівні посади рибної галузі останнім часом призначають людей, які, м’яко кажучи,  дуже далекі від рибництва та рибальства. Така ситуація не призведе до позитивних зрушень.

Асоціація «Українська аквакультурна спільнота»  вже зверталася до Голови Виконавчого комітету Національної ради реформ України Міхеїла Саакашвілі з проханням приділити увагу рибній галузі, допомогти зустрітися рибникам з керівництвом держави, щоб дати йому зрозуміти:  рибну галузь потрібно розглядати як важливий елемент у системі формування продовольчої безпеки держави. Але наше прохання так і залишилося без відповіді.

Знову нагадуємо: рибна галузь має бути потужною, затребуваною й популярною серед українців. Її треба відновлювати!

Це здатні зробити професійні і віддані справі кадри. Їх необхідно вирощувати і підтримувати.

#ГоворитьБізнес

Джерело: https://prompolit.info/2020/07/02/riba-bez-golovi/

 

Tags: ,

 

More Posts in Новини

 
 

Share this Post



 
 
 
 

Add a comment

required

required

optional